У відповідь на останні неприємні новини пов‘язані з захистом дисертацій в Україні, молоді науковці висловлюють занепокоєність деморалізацією професії вченого.
У відповідь на це РМУ при МОН до Дня науки провела Круглий стіл спільно з європейськими партнерами щодо проблем доброчесності при захисті дисертацій.
Olga Romanenko , к.е.н., член Президії РМУ при МОН, ініціатор та організатор Круглого столу, виступила з пропозицією вивчити досвід європейських країн:
– Я захищала дисертацію в Україні без хабарів і ми не можемо допустити, щоб всіх науковців вважали недоброчесними через те, що в науку неможливо потрапити без знайомств і без корупції. В моєму випадку я запитала завідувача кафедри та наукового керівника, чи є в мене шанс захиститися чесно, бо це для мене принципово, я не хочу купувати собі визнання. Мій керівник сказав: можна, якщо ти впевненна в своїй роботі. Нам це вдалося, і я закликаю всіх, хто пише наукову роботу намагатися захиститися чесно.»
Польський досвід дослідив Roman Zhebchuk , к.е.н., ЧНУ ім. Ю. Федьковича, координатор польсько-української співпраці Малопольської школи публічного адміністрування в проекті ДОБРЕ:
«Для вирішення ситуації зі здобуттям наукових ступенів важливою є комплексний підхід.
1. На етапі набору здобувачів та обрання проблематики наукових досліджень важливо забезпечити прозорість процесу вступу в аспірантуру та вибору, а не призначення наукового керівника.
2. На етапі навчання має бути незалежний моніторинг зворотнього зв’язку від здобувачів наукових ступенів.
3. На етапі захисту має бути якісне незалежне рецензування/опонування . Це вимагає з одного боку гідну офіційну оплату праці вказаних фахівців. А з іншого – необхідність спрощення процесу пошуку опонентів з використанням механізмів які вже успішно використовуються в ЄС і світі (наприклад, https://recenzenci.opi.org.pl/).
Латвійський досвід представив член Асоціації молодих вчених Латвії Ріхард Бунка. Він підкреслив, що важливо прописати в законодавстві конкретну відповідальність корупціонерів, що задіяні в процес захисту дисертації, а також сприяти, щоб аспіранти самі протистояли недоброчесності.
Реформи Грузії в сфері протистояння науковій недоброчесності представила Tea Munjishviili з Державного університету ім.Джавахішвілі.
Iryna Degtyaryova з РМУ при МОН висловила власну позицію щодо вирішення цих проблем:
«Корупційні скандали дискредитують Україну як учасника Європейського простору вищої освіти та Європейського дослідницького простору й дуже боляче б’ють по академічній професії. А причина – дуже високий рівень толерантності до корупції у суспільстві загалом, про що свідчить позиція України в рейтингу Transparency International, низький рівень довіри в суспільстві та особливо до державних інституцій (як свідчать результати Світового дослідження цінностей в Україні).
Olesia Vashchuk , голова РМУ при МОН, підсумувала, нам не вистачає наукового аналізу цієї ситуації з метою створення комплексної програми з протидії кримінально-релевантним діянням такого спрямування.
Рада молодих учених запросила Pavlo Rizanenko народного депутата 7-8 скликань, висловити свою експертну думку, що на його погляд з практичної точки зору ефективно, а що ні:
“Коли я вчився в університеті в Україні – корупція не була повальною. Якщо ти вчився, з тебе не вимагали хабарі. Але сьогодні – я чую про корупційні історії дуже багато про той заклад, де я вчився, та інші. У той же час, коли я вчився в США, всі знали, за списування – моментальне відрахування і того, хто списує і того, в кого списують. Без можливості повернутися до університету.
Тому ментальні зміни не проходять за 1-5 років. Створення органів каральних, законодавства, щоб карати корупціонерів – це лише частина історії.
Головне, щоб не було передумов для корупції. Якщо ви поспілкуєтесь з корупціонером – то він вам скаже, а як я можу вижити за 5-10-15 тис.
грн? Тому потрібно добиватися офіційної і достатньої винагороди. Бо якщо не буде офіційної, то буде не офіційна.
Для покращення процесу захисту дисертацій важливо просувати такі реформи:
Перший варіант:
1. оплата роботи опонентів та інших членів вченої ради через касу університету, як у Польщі.
2. Дисертант не має обирати опонентів. Це має бути якісна зміна процесу захисту.
Другий варіант:
Робота опонента може винагороджуватися не в матеріальній формі, а в формі інших благ, але офіційних благ. Є певні критерії оцінки роботи викладача університету: навчальна, наукова та громадська робота. І це впливає на їх офіційне преміювання.
Є ще морально-етична відповідальність. Є відносини між льдьми. Мабуть університетські колективи знають, хто вимагає неправомірну вигоду, а хто не вимагає. І от яку репутацію мають ці люди, що беруть участь у корупції? Їх публічно в чомусь звинувачують? Чи всі інші колеги з ними спокійно нормально спілкуються? Бо якщо ми робимо вигляд, що нічого не відбулось, вони відчувають себе комфортно.
Цікаво, а в науковому середовищі є ті, хто підтримає тих, хто повстане проти несправедливості, чи є виключно покладання на правоохоронні органи?…”
Юрій Кращенко (Yuriy Krashchenko) Марина Галат Марина Хмара Кирило Ніколаєв (Nikolaiev Kyrylo) Anastasia Simakhova Болгар Виталий Yevheniia Polishchuk“